Музей д’Орсе, Париж
Поль Гоген зневажливо єхидничав, що цю картину «зроблено з конфетті». Метр взагалі, здається, не злюбив Сіньяка — ще з того разу, коли вигнав його з виставки імпресіоністів.
На щастя, Сіньяк не був надто вразливим і трепетним. Незважаючи на критику та докори він продовжував шукати свій шлях. У той час він захоплювався пуантилізмом.
Але він не просто копіював манеру «застиглого часу», характерну для творця цієї техніки Жоржа Сера. У Синьяка сцена біля криниці сповнена руху. Глечик ось-ось опуститься в колодязь, жінка на задньому фоні ось-ось зробить ще крок від нас.
Картина написана крапками контрастних кольорів. Згодом Сіньяк перейде від точок до мазків та розробить власний стиль. Але й у сьогоднішній роботі видно його тонке володіння колористикою. Ретельно підібрані кольори створюють гармонійний вигляд спекотного літнього дня.
