Робити великі за площею скла у Середньовіччі ще не вміли. Тому почали робити прозорі мозаїчні картини, які не тільки пропускали світло до приміщення, а й замінювали настінний живопис.
Кольорові промені світла викликали трепетні емоції у парафіян, наче Святий дух спускався на віруючих через шибки. Таким чином, вітражі стали невід'ємною частиною готичних соборів.
