Національна галерея, Прага
Коли Дюрер вдруге приїхав до Венеції, він уже мав ім'я. Роботи «месера Альберто» викликали захоплення публіки — і заздрість колег. Венеціанські художники стверджували, що у колористиці цей «північний варвар» їм не рівня.
Купці з німецького подвір'я замовили Дюреру розпис вівтаря у церкві Св. Варфоломія. Художник вибрав мотив «святої співбесіди»: на таких картинах разом із Богородицею та Немовлям Ісусом зображують святих та донаторів.
Святе Дитя увінчує папу Юлія II, а Діва Марія - імператора Максиміліана. За спиною у тата стоять священики, а в імператора миряни. Звичайно, аматор автопортретів додав і себе: праворуч, біля дерева.
Картина сподобалася і замовникам, і Джованні Белліні, і самому дожу Венеції. У листі другові Дюрер писав: «Я змусив замовкнути всіх художників, котрі говорили, що у гравюрі хороший, але у живопису не вмію поводитися з фарбами».
