1920-го Максфілд Перріш був затребуваним ілюстратором. Він був завалений замовленнями, але все ж таки прийняв ще один.
Замовники були терплячими, і через 2 роки, 1922-го, художник розпочав роботу.
Моделью для дівчини стала Кейті Спенс, онука політика Вільяма Брайана. Для постаті дівчинки, що стоїть над нею, позувала дочка художника Джейн.
На панелі Перріша було лише 4 основних кольори: синій, фіолетовий, жовтий і чорний (майже друкарська колірна схема CMYK).
Змішуючи їх, він вимагав потрібних відтінків.
Ще одне ноу-хау Перріша – лакування проміжних шарів.
Лак надавав фарбі під ним жовтуватого відтінку, а також приховував мазки.
Роботу анонімно (і дорого) купив цей Брайан.
Політиці, який бореться за права бідних, не личило б бравувати такою покупкою.
Ну а копії «Світанку», за словами сучасника, 1925-го висіли в кожній четвертій вітальні США. Більше репродукцій було лише у робіт Сезанна та Ван Гога.
