У вісімнадцятому сторіччі натюрморт був досить популярним, але «низьким» жанром живопису. Тобто гроші такими картинами заробити було легко, а ось славу майже нереально.
Саме тому парижанка – майстриня натюрмортів Ганна Валлайє-Костер наполегливо прагнула стати портретисткою. Щоб привернути увагу відомих замовників, вона писала портрети членів сім'ї. Для «Портрета скрипальки» їй позувала одна із трьох сестер.
Музичні інструменти вдавалися художниці добре й у натюрмортах. І так само, як у звичному їй жанрі, Ганна вкладає у скрипку на портреті символічне значення. Обірвані струни натякають на крихкість краси та тлінність життя.
Бізнес-план Валлайє-Костер вдався. Через якийсь час художниця написала портрети Марії-Антуанетти та тітоньок Людовіка XVI. Увага монарших осіб забезпечила Ганну підтримкою та інших почесних меценатів
