Сюжет про африканського короля Кофетуа, який закохався в жебрачку і зробив її королевою, був відомий ще Шекспіру. Походження цієї історії неясно, але до неї щоразу поверталися поети та художники.
Свою версію написав художник Едвард Берн-Джонс. Літературною основою картини стала балада «Пісня про жебрака і короля» (1612).
Король сидить біля ніг дівчини. Його смаглява шкіра нагадує, що він таки африканський монарх — хоча всі його піддані білошкірі. Крім того, вона добре контрастує з майже мармуровим білизною ніг дівчини.
Сама вона одягнена у просту сіру туніку. І тут художник витончено вирішив проблему: як дівчина в злиденних лахміттях може залучити короля. Він зробив її непоказне сіре плаття напівпрозорим.
Берн-Джонс був близький до прерафаелітів, хоч і її поділяв їхню любов до деталізації та надмірного реалізму. Але як і художників Братства, його тягне за собою естетизм, культ краси.
Опис
Е́двард Колі́ Берн-Джонс — англійський художник. Вікіпедія