Ходлер писав пейзажі з юності. Його ранні роботи у цьому жанрі були скоріше академічними пасторалями — акуратними та «вилізаними» роботами для туристів.
Краєвиди пізнього Ходлера йдуть мало не в абстракцію.
«Гора Ле Грамон» — неначе невелика зупинка на середині цього творчого шляху.
Тут ландшафт ще не втратив фігуративність, але вже скинув кайдани пасторальності та академізму.
Подібно Хокусаю, Ходлер тут позбавляється всього зайвого.
Ні човнів у затоці, ні детальних і несхожих один на одного хвиль прибою.
Рівний і спокійний ритм брижів на воді, і таке ж рівне і спокійне чергування синіх і зелених відтінків далі, на глибині і на тілі гори.
Якось Ходлеру глянув рідкісний акордеон, який належав його колегі.
Художник Макс Бурі відмовлявся продати інструмент, але погодився обміняти його на роботу, яку автор сам вважає найуспішнішою. За акордеон Ходлер віддав цей пейзаж.