Якби Дега міг наслідувати лише власний смак, він би використав у картинах виключно чорний і білий кольори. Він був малювальником, його набагато більше цікавила лінія, ніж колір. А найцікавіше, що йому цілком вистачило б цих кольорів для створення справді геніальних полотен. Прикладом цього є «Бавовняна біржа», написана після поїздки художника до Нового Орлеана до родичів.
Вся сім'я художника носила прізвище де Га, і лише Едгар відмовився від аристократичних забобонів та змінив прізвище. Батько Дега був банкіром, брати Рене та Ахілл займалися імпортом вина в Америку, дядько по лінії матері Мішель Мюссон успадкував сімейний бізнес в Америці та продавав бавовну. І Едгар не просто постійно спілкувався з цими людьми, він їх любив і пишався їхніми успіхами. Вони й стали героями групового портрета, який Дега написав одразу після приїзду з Америки.
Важко уявити, кого б ще богемні художники кінця XIX століття могли так ревно не любити і протиставляти собі, як буржуа, торговців та фінансистів. Ділові сюжети майже будь-коли з'являлися з їхньої картинах. І в цьому Дега вдалося стати бунтівником, причому досить щасливим.
1876 року «Бавовняна біржа» вперше демонструється французькій публіці на другій виставці імпресіоністів. А вже 1878 року вона стане першою картиною, яку у Дега купує музей.
У цього полотна мирне та тихе академічне життя – воно досі знаходиться у Музеї образотворчих мистецтв у По, у Франції. Кому може, зрештою, спасти на думку вкрасти «Бавовняну біржу»? Ні пристрасті, ні витонченості, ні трагедії, ні смутку. Чистий бізнес, чисте мистецтво.
